- заносити
- I зан`осити
-о́шу, -о́сиш, недок., занести́, -су́, -се́ш; мин. ч. зані́с, -несла́, -несло́; док.1) перех. Несучи, доставляти, приносити що-небудь кудись, комусь. || Уносити знадвору в яке-небудь приміщення. || у сполуч. зі сл. вітер. Робити чутним, відчутним (звуки, запахи); доносити. || у сполуч. зі сл. інфекція, зараза і т. ін., розм. Переносячи інфекцію, спричиняти яке-небудь захворювання.2) перех. Переміщати що-небудь в інше місце; відносити. || тільки док., розм. Узяти без дозволу; забрати з собою. || перев. безос. Примушувати відхилитись, переміститись убік. Сани заносить. || кого, безос. і у сполуч. із сл. доля, чорт і т. ін., розм. Примушувати опинитись де-небудь.3) перех. Піднімати догори або відводити вбік (руку, зброю і т. ін.), наміряючись вдарити або готуючись виконати яку-небудь іншу дію.4) перех. Покривати чим-небудь сипким; засипати. || безос. || Заповнювати або покривати змитими часточками ґрунту, піску.5) перех., розм., рідко. Записувати кудись, у що-небудь.6) тільки недок., неперех., діал. Тхнути, відгонити чим-небудь. || безос.7) розм., перен. Перевищувати міру в чому-небудь, заходити в чому-небудь дуже далеко.
II занос`итидив. заношувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.